EN Які бувають інтернет-рітейлери? Як їх можна класифікувати? Чим відрізняються маркетплейси від класичних інтернет-магазинів? Що таке фулфілмент і чим він відрізняється від дропшипінгу? Сьогоднішні реалії такі, що вміння продавати продукти в інтернеті стає для постачальників ключовою компетенцією. І на сучасному ринку присутні найрізноманітніші інтернет-рітейлери, які використовують найрізноманітніші схеми співпраці з постачальниками.
Давайте докладніше зупинимося і опишемо ці схеми, так як вони важливі для розуміння того, з ким із інтернет-рітейлерів постачальникам треба співпрацювати, а з ким поки не варто.
Отже, сьогодні, для продавців продуктів харчування, по суті, існує п’ять типів інтернет-рітейлерів:
- 🎁 Власні інтернет-магазини постачальників;
- 🎁 Класичні інтернет-магазини;
- 🎁 Маркетплейси, що працюють за моделлю дропшип (DropShip);
- 🎁 Класичні маркетплейси, що працюють за моделлю фулфілмент (Fulfillment);
- 🎁 Маркетплейси, що працюють за моделлю «Магазин в магазині» (SHOP in SHOP).
Чим же відрізняються ці типи інтернет-рітейлерів один від іншого? Давайте розглянемо ці типи докладніше з точки зору бізнес-процесів, що відбуваються в них.
У власних інтернет-магазинах 🎁, всі процеси, такі як управління і організація доставки, управління асортиментом, управління контентом, зберігання, збирання та упаковка товару, а також управління самим інтернет-магазином, знаходяться в руках виробника.
А ось в класичних інтернет-магазинах 🎁 всі перераховані вище процеси знаходяться в руках самого інтернет-магазину.
Маркетплейси (DropShip) 🎁, яскравим прикладом, якого, без сумніву є AliExpress, віддають на відкуп виробникам такий важливий функціонал, як управління контентом, управління асортиментом, а також зберігання, складання і упаковка товару. Вважаючи, що виробники краще знають, як продавати свій товар, маркетплейси цього типу не витрачають час і сили на функціонал, який вони вважають невластивим для себе і займаються організацією і контролем доставки, а також управлінням і просуванням власних брендів.
Виробників такий підхід повністю влаштовує, тому що не треба укладати жодних договорів поставки, а потрібно тільки платити комісію за куплені на маркетплейсі товари, тому вони з готовністю співпрацюють з такими маркетплейсами.
Деякі інтернет-рітейлери, як, наприклад, інтернет-магазин Ozon, працює по моделі класичних маркетплейсів – «фулфілмент» 🎁. При такій моделі виробник може керувати тільки асортиментом, а ось весь основний функціонал такі інтернет-рітейлери залишають за собою. Як наслідок, постачальники змушені працювати за договорами поставки та контролювати залишки на складах, щоб не потрапити на підвищені тарифи на зберігання, якщо товар не буде продаватися.
Неможливість управління контентом теж є для багатьох постачальників стримуючим фактором і модель «магазин в магазині» 🎁, яка дозволяє управляти постачальникам і асортиментом і контентом, якраз і покликана дати більшу гнучкість. А ось займатися невластивим для багатьох постачальників функціоналом, таким як управлінням і організацією доставки, процесом зберігання і упаковки товарів, постачальникам, які працюють з інтернет-рітейлером за такою моделлю не потрібно – все за них зробить інтернет-рітейлер. До речі, AliExpress також працює з частиною постачальників саме за цією схемою.
Так що вибирати той чи інший варіант співпраці постачальникам необхідно в залежності від власних компетенцій, ну, і, звичайно ж, відповідно до власної стратегії.
